Пізніше Клавдій Гален систематизував уявлення гіппократової медицини, і його вчення стало теоретичною основою медицини до кінця Середньовіччя. Значним внеском в медицину відомі грецькі анатоми і хірурги Герофіл та Павло Егінсьий. Наука пояснювала будь-яке явище за допомогою уявлень про деякі невагомі матерії. Термін “відродження”, як відомо, означає духовне оновлення, підйом культури. Відмітні риси епохи Відродження — гуманізм, світський характер суспільного життя, відродження інтересу до античності та ії цінностей, заперечення схоластики, віра в можливості людини, в людський розум. У цей період дуже швидко і плідно розвивалися живопис, архітектура, література.
Мужню боротьбу проти богів-тиранів, за щастя людства Есхіл показав у трагедії «Прометей прикутий». Тут автор виступає як художник-гуманіст. Він показує, як іскра божественного вогню, запаленого на землі Прометеєм, стала вогнем людської творчої думки. У такий спосіб міф про Прометея перетворюється на величну трагедію боротьби розуму за культуру й справедливість. Відбулося перше змагання авторів комедій.
Новогрецький період[ред. | ред. код]
Творчість Софокла належить до періоду економічного процвітання й перетворення Афін на культурний центр Греції після греко-перських воєн. Це наклало виразний відбиток на всю творчість Софокла. У його трагедіях оспівується сила людського духу, розкривається внутрішня сутність ідеальної людини, якою може стати кожний «громадянин, що прагне до справедливості, до справжньої краси внутрішнього світу». Красі атлета, що раніше вважалася ідеалом громадянина, Софокл протиставляє чарівність людини, яка глибоко почуває й мислить, сполучає у собі тілесну красу з красою духовною. Нумерологічна містика піфагорійців також нерідко призводила до довільних і спекулятивних висновків. Наприклад, вони були впевнені в існуванні невидимої Антиземлі, так як без неї число небесних сфер (нижнє небо, Сонце, Місяць і 6 планет) не становить досконалого числа 10. В цілому, незважаючи на велику кількість містики і ексцентричних забобонів, досягнення піфагорійців у розвитку та систематизації античних математичних знань неоціненні.
- Поштовхом до створення піфагорійцями власної філософської системи було вирішення проблеми взаємозв’язку Порядку і Хаосу.
- Давньогрецькі вчені були першими, хто розумів, що світ навколо нас може бути розумним та пояснюваним з точки зору науки та розуміння природних законів.
- Викладені в ньому постулати і аксіоми, дедуктивний метод доказів служили впродовж віків основою геометрії.
- Греки краще за багатьох інших народів давнини були знайомі з географією і вміли складати карти.
- Засновником статики був Архімед, якого Галілей вважав своїм учителем.
Через обмеженість ресурсів, які задовольняли економіку середньовіччя велися інтенсивні пошуки нових ресурсів і нових технічних прийомів. Цілеспрямований пошук і розробка двигунів визначали нову тенденцію в розвитку техніки і механіки. Річ у тім, що мануфактури, які розвивалися, потребували все більших витрат енергії для роботи агрегатів і механізмів. Для того щоб підтримувати роботу верстата, вже було недостатньо мускульної сили робітника, а потрібен був досить сильний двигун. Можливості розвитку античного і елліністичного спадку наукових знань у Візантії обмежувалися процесами розвитку християнського віровчення як державної релігії.
Внесок давньогрецьких вчених у розвиток науки
Відмінною рисою філософських творів елліністичного часу, коли розірвався досить замкнений світ грецьких полісів, є посилення уваги до окремої людини і його проблем. Філософія Епікура свою задачу вбачала у звільненні людини від страху перед смертю і долею, він заперечував втручання богів у життя природи і людини, доводив матеріальність душі. Життєвим ідеалом філософської потенційних кандидатів школи стоїцизму були незворушність і спокій, які повинна зберігати людина на противагу світу, що змінюється. Основною чеснотою стоїки вважали розуміння (тобто знання того, що є добро і зло), мужність і справедливість. Висновуючи з усього вищезазначеного, можна стверджувати, що Стародавня Греція відіграла важливу роль у розвитку науки та технологій.
ред. код]
Однак Македонія не змогла відновити свою владу над усім Балканським півостровом. Проти неї боролися два нових могутніх союзи — Ахейський (відновлено близько 280 до н. е.) та Етолійський (створений близько 320 до н. е.). Наприкінці III — на початку II тисячоліття до н. Наймогутнішим було Критське царство— таласократія, яка займала винятково вигідне географічне положення, мала потужний флот. Критські майстри тонко обробляли бронзу (але не знали заліза), виготовляли і розписували керамічний посуд зображеннями рослин, тварин, людей.